1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (10 голосів, середній бал: 3.50 з 5)
Loading...

Туберкульоз

Туберкульоз - інфекційне захворювання, яке викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується розвитком клітинної алергії, поліморфною клінічною картиною і утворенням специфічних гранульом в різних тканинах і органах.

Туберкульоз відомий з давніх років і представляє до цих пір важливу соціальну та медичну проблему. У світі щорічно захворюють 8 млн. осіб, а вмирають від туберкульозу 3 млн.

Величина пандемії настільки широка, що ВООЗ в 2003 р оголосила туберкульоз проблемою «великої небезпеки». У всьому світі в останні роки захворюваність на туберкульоз підвищилася.

Основні причини підвищення захворюваності:

  • глобальне зниження рівня життя населення, яке спричинило за собою погіршення якості харчування;
  • підвищена міграція населення з епідемічно несприятливих районів, поява стійких до специфічної терапії штамів і зменшення якості і масштабів проведення комплексу протитуберкульозних заходів.

Щоб знизити гостроту проблеми, в якості головних компонентів програми по боротьбі з цією хворобою, ВООЗ визначила активне виявлення хворих на туберкульоз та проведення протитуберкульозної імунізації.

туберкульоз легеньУ людини туберкульоз викликають мікобактерії: Mycobacterium tuberculosis - в 92% випадків, в інших випадках - М. bovis (вид, який викликає туберкульоз у людини і у великої рогатої худоби).

М. tuberculosis - аероби, нерухомі тонкі палички. Кислотостійкі, для їх фарбування необхідна особлива методика (за Цілем-Нільсеном). Збудник може розмножуватися як позаклітково, так і в макрофагах. Палички стійкі в зовнішньому середовищі: 3-4 міс. зберігаються на сторінках книг, 10 днів - у вуличному пилу, у воді - до року, десятиліттями - в замороженому стані. Гинуть протягом декількох хвилин при УФО і кип'ятінні. На класичних поживних середовищах ростуть повільно - поява перших колоній спостерігається через 4-8 тижні.

На туберкульоз хворіють усі вікові групи - від новонароджених до людей похилого віку.

Основні джерела інфекції: хвора людина, молочні та м'ясні продукти від хворих на туберкульоз тварин.

Шляхи передачі: повітряно-крапельний - частіше; можливий також трансплацентарний шлях інфікування (при вагітності від матері до плоду). Основні чинники передачі інфекції - контакт з бактеріовидільником тривалого характеру, імунодепресія, голодування, погані соціально-побутові умови. Контагіозність невисока і залежить значною мірою від стану захисних сил макроорганізму. Не характерна періодичність і сезонність захворюваності.

Джерело інфікування не вдається встановити майже в 90% випадків. Ризик розвитку захворювання підвищується, із зменшенням віку дитини в період інфікування.

Особливістю туберкульозної інфекції є тривале (протягом багатьох років, а в деяких випадках і довічно) збереження життєздатного збудника в лімфатичних вузлах, осередках дисемінації і в первинному осередку. Ослаблення організму і зниження імунітету при інфекційних (ВІЛ-інфекція, вірусний гепатит, хвороба кір) та інших захворюваннях призводять до активізації здавалося б повністю «заживших» вогнищ.

Двома основними факторами визначається ризик зараження туберкульозом: підвищена сприйнятливість до інфекції і контакт з хворим відкритою формою туберкульозу. До групи ризику входять:

  • Особи, які перебувають в тісному, постійному побутовому контакті з хворим (студенти в гуртожитку, члени однієї сім'ї);
  • Люди, які зловживають наркотиками, алкоголем;
  • Особи без постійного місця проживання;
  • Медичні працівники;
  • Працівники пенітенціарних установ або ув'язнені.

Туберкульоз найчастіше вражає органи дихальної (бронхи і легені) і сечостатевої систем. Ураження кісток тазу і хребта найбільш часто зустрічаються при кістково-суглобових формах туберкульозу. Розрізняють два основних види: позалегеневий туберкульоз і туберкульоз легень.

Симптоми туберкульозу легенів

При туберкульозі легенів у людини спостерігається різке зниження маси тіла. Такі люди виглядають худими і блідими, загострюються риси обличчя. У разі хронічної форми туберкульозу відзначається дуже сильне виснаження.

При обмежених формах захворювання у пацієнтів спостерігається сильна слабкість, надмірна втомлюваність, особливо сильно проявляється вранці, і знижена працездатність. При наявності легеневого туберкульозу у дітей, вони починають відставати в навчанні, погано спати і їсти. Дуже важкий стан пацієнта відзначається в разі масивних форм захворювання.

У всіх хворих спостерігається кашель. Спочатку кашель є сухим і наполегливим, особливо сильно він проявляється в ранкові та нічні години.

туберкульоз кашельСухий кашель з часом змінюється вологим і супроводжується мокротинними виділеннями. Такий кашель носить хронічний характер і він не проходить навіть після трьох тижнів лікування, що відразу ж має насторожити хворого. У разі ГРЗ, запалення легенів або бронхіту також спостерігається кашель, незважаючи на це він носить зовсім інший характер і турбує менш тривалий час.

У разі обмежених форм туберкульозу легенів, температура тіла хворого може підвищуватися максимум до 38 градусів. Такі температурні скачки, як правило, відзначаються у вечірній чи нічний час і супроводжуються ознобом і надмірним виділенням поту. Тільки при обширних формах інфекційного процесу можливі дуже високі скачки температури тіла.

Одним з основних симптомів даного захворювання є кровохаркання. Даний симптом, як правило, відзначається при інфільтративному туберкульозі, та деяких інших його формах. Дана ознака в більшості випадків проявляється відразу ж після нападу кашлю. Крім мокротиння, в такі моменти назовні виходить в невеликих кількостях ще й свіжа кров. Такі випадки можуть привести до виникнення легеневої кровотечі, яка може послужити причиною смерті хворого. Необхідно в разі його розвитку терміново викликати швидку допомогу. Важливо знати відміні риси туберкульозного кровохаркання і цього ж стану, при раку легенів або серцевій недостатності.

Симптоми при позалегеневому туберкульозу

Туберкульозна паличка здатна вражати не тільки легені, але й інші органи. Виявити позалегеневий туберкульоз, як правило, вдається тільки після виключення всіх інших захворювань з такими ж ознаками. Виявити його набагато швидше вдається в тому випадку, якщо у хворого раніше була відзначена легенева форма туберкульозу. Симптоми позалегеневої форми безпосередньо залежать від локалізації інфекційного процесу.

Туберкульоз головного мозку і мозкових оболонок: виникає найчастіше впродовж одного - двох тижнів. Туберкульоз центральної нервової системи, в більшості випадків спостерігається в дитячому віці або у дорослих людей з ослабленою імунною системою. Спочатку про себе дають знати сонливість, безсоння, надмірна дратівливість і підвищення температури. Уже через тиждень хворого починають турбувати блювота і головні болі. Крім цього також відзначаються больові відчуття в області спини  при витягуванні нижніх кінцівок або в лежачому положенні при нахилі голови до грудей, а також м'язова напруженість потиличної частини шиї. Також відзначаються різні нервові розлади.

Туберкульоз хребта, кісток і суглобів: супроводжується обмеженням рухливості, патологічними переломами, нестабільністю, а також больовими відчуттями в районі уражених ділянок тіла. Дуже важливо відрізнити дану патологію від безлічі інших захворювань опорно-рухового апарату.

Туберкульоз органів травного тракту: виявляється такими симптомами, як: періодичні запори і проноси, метеоризм, болі в животі, кров в калових масах, тривале підвищення температури. Цілком можливий і розвиток непрохідності кишечнику.

Туберкульоз шкіри: проявляється у вигляді щільних ущільнень і вузликів, локалізованих під шкіряним покривом, які з часом збільшуються, розривають шкіру і вивільняють характерні сирнисті маси білого кольору. Можуть бути й інші ознаки даної патології.

Туберкульоз органів сечостатевої системи: може локалізуватися в різних сечостатевих органах як чоловіків, так і жінок. Поразці, в більшості випадків, піддаються нирки. До симптомів, що виявляється при ураженні нирок, можна віднести: больові відчуття в ділянці нирок і в області спини, кров у сечі, а також підвищення температури тіла. Набагато рідше туберкульозна паличка локалізується в сечівнику, сечоводах і сечовому міхурі. У даних випадках розвиваються численні порушення процесу сечовипускання: сеча з кров'ю, затримка, сечі больові відчуття і т. д. В разі поразки паличкою Коха статевих органів цілком можливе формування і такий дуже серйозної патології як безпліддя.

Профілактика

На сьогоднішній день основною профілактики туберкульозу є вакцина БЦЖ. На основі «Національного календаря профілактичних щеплень» щеплення роблять при відсутності протипоказань в пологовому будинку, на 3-7 й день життя дитини. Ревакцинацію проводять при негативній реакції Манту і за відсутності протипоказань, в 7 - 14 років.

З метою виявлення хвороби на ранніх стадіях, необхідно проходити флюорографію не рідше 1-го разу на рік (в залежності від стану здоров'я, професії і приналежності до різних «груп ризику»). Також обстежитися потрібно при різкому, в порівнянні з попередньою, зміні реакції Манту, фтизіатром може бути запропоновано проведення профілактичної хіміотерапії декількома препаратами, в комплексі з вітамінами і гепатопротекторами.

Лікування туберкульозу

Лікування туберкульозу, особливо позалегеневих форм, є складною справою, яке вимагає багато терпіння і часу, а також комплексного підходу.

На сьогоднішній день основою в лікуванні туберкульозу є протитуберкульозна полікомпонентна хіміотерапія.

На сході протитуберкульозної хіміотерапії була розроблена і запропонована трикомпонентна схема лікування першої лінії:

  • пара - аміносалицилова кислота (ПАСК);
  • стрептоміцин;
  • ізоніазид.

Ця схема стала класичною. У фтизіатрії вона царювала довгі десятиліття і допомогла врятувати життя колосальному числу туберкульозних хворих, однак на сьогоднішній день вона вичерпала себе з причини дуже високої токсичності ПАСК, і з причини неможливості тривалого застосування стрептоміцину.

Чотирьохкомпонентна схема лікування

Одночасно через підвищення стійкості штамів мікобактерій, виділених від хворих, виникла і необхідність посилення режимів в протитуберкульозній хіміотерапії. В результаті чого, була розроблена чотирьохкомпонентна схема хіміотерапії першої лінії:

  • піразинамід або етіонамід;
  • рифампіцин або рифабутин;
  • ізоніазид або фтивазид;
  • стрептоміцин або канаміцин.

Цю схему розробив в 1980-х рр. Карел Стібло (Нідерланди). На даний момент система лікування, так звана препаратами першого ряду (включаючи рифампіцин, ізоніазид, стрептоміцин, етамбутол і піразинамід) в 120 країнах світу є загальноприйнятою. У деяких пострадянських країнах (Україна, Росія) ряд фахівців вважає цю схему недостатньо ефективною і за рівнем значно поступається розробленої та впровадженої в СРСР протитуберкульозної комплексної стратегії, яка спирається на розвинену мережу протитуберкульозних диспансерів, що показала свою високу ефективність.

П'ятикомпонентна схема лікування

У багатьох центрах, що спеціалізуються на лікуванні туберкульозу, сьогодні воліють використовувати ще більш потужну п'ятикомпонентну систему, додаючи до вище згаданої чотирьохкомпонентної схеми похідну форхінолона (ципрофлоксацин). Включення препаратів другого і вище покоління є основою при лікуванні лікостійких форм захворювання. Режим лікування препаратами другого, третього і вище покоління складає як мінімум 20 місяців щоденного прийому препаратів. 83290870Дана схема набагато дорожче лікування препаратами першого ряду, і на весь курс необхідно приблизно 25 000 доларів США. Також істотним обмежувальним моментом є наявність величезної кількості побічних ефектів від використання препаратів другого, третього і вище покоління.

Якщо, незважаючи на 4-5-компонентну схему хіміотерапії, стійкість до одного або кількох використовуваниї хіміопрепаратів мікобактерії все ж розвивають, то використовують хіміопрепарати другої лінії: капреоміцін, циклосерин та інші, які належать до другого (резервного) ряду через свою токсичність.

Крім хіміотерапії, велику увагу потрібно приділяти інтенсивному, різноманітному і якісному харчуванню хворих на туберкульоз, при зниженій масі тіла - набору маси, корекції анемії, гіповітамінозів, лейкопенії.

Також дуже важливу роль в лікуванні цього захворювання відіграє санаторно-курортне лікування. Давно відомий той факт, що туберкульозні мікобактерії не люблять гарну оксигенацію. Гальмуванню розмноження і росту мікобактерій сприяє поліпшення оксигенації легенів, яке спостерігається при інтенсифікації дихання розрідженим повітрям гірських курортів. 

Своє значення зберігають і хірургічні види лікування туберкульозу: виявитися корисним в запущених випадках може накладення штучного пневматорекса, дренування каверни, емпієми плеври, видалення частки або цілого ураженої легені та інше. Однак хіміотерапія є найважливішим і безумовним дієвим засобом - терапія протитуберкульозними препаратами, які гарантують бактеріологічний , бактеріостатичний ефект, без яких досягнення лікування від туберкульозу неможливе.

Поширити в Соціальних Мережах: