1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (1 голосів, середній бал: 5.00 з 5)
Loading...

Стрептодермія


До одного з найпоширеніших інфекційних захворювань шкіри відноситься стрептодермія. Збудником даного недуги є стрептококова мікрофлора. Її мікроорганізми викликають сильне лущення верхнього шару епідермісу з нагноєннями.

Вогнища, уражені стрептококом, найчастіше округлі з розміром, що варіюється від міліметрових ранок до великих - більше 10 см в діаметрі. Найнебезпечнішим в перебігу цієї хвороби є ризик ураження серця і нирок, а також підвищення ймовірності появи аутоімунних захворювань і дерматитів у людини.

Бактерії можуть потрапити в організм людини через повітря, одяг, контакт з хворим, особисті речі. Стрептококова піодермія може протікати за кількома сценаріями.

Папули, що виникають на тілі людини внаслідок активності патогенних організмів, можуть бути безболісні або, навпаки, викликати больові відчуття і сильний свербіж. Захворювання може супроводжуватися появою великих фліктен, наповнених рідиною, або маленьких пустул з їх подальшим перетворенням в жовту скоринку. Стрептодермія може виникати через попадання мікроорганізмів в травмовану ділянку шкіри або внаслідок якого-небудь вже наявного захворювання. Не варто забувати про нетиповий перебіг даного виду піодермії, коли деякі, а іноді і більшість симптомів носять стертий характер.

Причини стрептококової піодермії

Головною причиною виникнення даного захворювання вважається порушення шкіри. Будучи умовно-патогенною флорою, стрептокок починає свою активність при появі для нього сприятливих умов. До них можна віднести:

  • виникнення ран, травм, порізів;
  • наявність дерматитів;
  • зниження активності імунної системи.

Існують сприятливі фактори до розвитку стрептодермії, які включають:

  • сильний стрес і перевтома;
  • варикозне розширення вен;
  • відсутність належної особистої гігієни;
  • авітаміноз і мізерне харчування;
  • часті хвороби.

Найчастішими пацієнтами зі стрептодермією є діти. Причиною цьому служить недостатня активність імунної системи в частині вироблення необхідної кількості антитіл для боротьби з патогенним середовищем. Ще однією причиною може стати постійний тісний контакт з ровесниками в дошкільних та шкільних установах, де швидкість поширення різних інфекцій дуже велика.

Симптоми

стрептодерміяНайчастішим початком перебігу захворювання є виникнення імпетиго. Відбувається все з появи на більш чутливих ділянках шкіри обличчя швидкозростаючої бульбашки, яка швидко лопається і заражає здорові ділянки епідермісу, поширюючись з дуже високою швидкістю. На місці розриву утворюється жовтувата скоринка. Весь процес супроводжується сильним свербінням, що ще більше сприяє ураження досить масштабних шкірних ділянок в короткі терміни. Картина хвороби посилюється при зіткненні віддалених від вогнища ділянок тіла із зараженим постільною білизною або одягом. Після одужання на шкірі залишається пігментація.

Мікроорганізми можуть потрапляти і в більш глибокі шари епідермісу, викликаючи гнійники з серозним вмістом. Такі ектіми також швидко ростуть, залишаючи після себе помітні рубці. Але такий перебіг хвороби характерний для нижньої частини тіла.

При виникненні перших симптомів, які можуть віддалено нагадувати стрептодермії, слід негайно звернутись до фахівця для якнайшвидшого початку лікування і запобігання ураження великих ділянок шкіри.

Після огляду лікар повинен призначити мікроскопічне дослідження лусочок ураженого епідермісу для більш ефективного медикаментозного призначення. Дуже важливо не починати самостійне лікування, особливо з використанням різних зовнішніх антибактеріальних засобів. Це сильно ускладнить діагностику і може сприяти помилковому результату при проведенні мікологічних досліджень.

Лікування стрептодермії

На основі проведених клінічних досліджень і візуальному огляді лікар-дерматолог робить індивідуальне призначення. Якщо перебіг хвороби не включає інтоксикацію всього організму, то проводиться тільки зовнішня терапія, яка зачіпає лише уражені ділянки шкіри. Збудник стрептодермії чутливий до еритроміцину та пеніцилінового ряду антибіотиків, у зв'язку з чим, хворому призначаються мазі з їх змістом.

При наявності гнійних утворень необхідно тижневе лікування з розкриттям даних ділянок, видаленням вмісту та проведенням антисептичних заходів. Крім того, рекомендовано дотримання чітких правил гігієни, а саме:

  • щоденна зміна постільної білизни;
  • обмеження особистих засобів гігієни від використання іншими членами сім'ї;
  • виключення водних процедур;
  • загальнозміцнювальна терапія (вітаміни);
  • в особливих випадках - УФО.

При ураженні великої ділянки шкіри і наявності інтоксикації лікар призначає прийом антибіотиків пеніцилінового ряду перорально. Найбільш придатними препаратами є Амоксицилін або Амоксиклав. При особливо тяжкому протіканні хвороби актуальними стають препарати на основі еритроміцину.

При проведенні антибактеріальної терапії можлива поява побічних ефектів:

  • розлад ШКТ;
  • судоми, головні болі, стан нервозності;
  • дерматити, кропив'янки та інші висипання.

Для профілактики цієї недуги необхідно чітке щоденне дотримання гігієнічних процедур, обмеження контактів з хворими, своєчасне звернення до дерматолога, негайна обробка будь-яких мікротріщин, ран, порізів.

Варто звернути увагу на харчування під час лікування. Для хворих стрептодермією рекомендовано різке зниження кількості вуглеводів, максимально рясне пиття, застосування полівітамінів. Раціон краще збагатити білками різного походження. Прекрасно підійде для цього риба, нежирне м'ясо. Варто включити в харчування каші і клітковину. У заборонений список входить шоколад, здоби і варення.

Якщо стрептодермія застала вагітну жінку, то тут терапія проводиться в більш щадному режимі, щоб не нашкодити плоду. Найчастіше лікарям доводиться відмовитися від антибактеріальних методів і обмежуватися лише зовнішніми засобами та гігієною пацієнтки. У хід йдуть протигрибкові мазі, антисептики для здорових вогнищ шкіри і пов'язки.

Під час захворювання пацієнт повинен перебувати в умовах карантину не менш ніж 10 днів. У зв'язку з обмеженням контакту шкіри з водою, допускається обробка здорових ділянок трав'яними відварами. Видаляти скоринки з ран варто тільки після нанесення вазеліну, для виключення повторного ушкодження шкіри. При використанні пов'язок обробку ектім проводять не менше двох разів на день. Розтин міхурів і папул повинно супроводжуватися з дотриманням всіх правил антисептики. При гострому свербінні слід приймати антигістамінні засоби у звичайних дозах згідно інструкції. Після зняття гострого запального перебігу хвороби рекомендується пройти курс ультрафіолетової терапії для уражених вогнищ.

Особливо складними вважаються випадки, коли пацієнт володіє алергічною реакцією на препарати, необхідні для лікування. Існують ризики виникнення мікробної екземи, яку легко діагностувати зважаючи на утворення на ранах мікроерозій.

Своєчасне звернення до фахівця і негайний початок лікування може запобігти появі ускладнень і збоїв в роботі всього організму, а також уникнути виникнення схильності до шкірних захворювань і різного роду дерматитів. Здоровий спосіб життя, лікувальне харчування, виконання рекомендацій лікаря виключать повторне зараження або перехід захворювання в розряд хронічного.

Особливу увагу батьків слід приділяти особистій гігієні маленьких дітей, зважаючи на те, що дитячий організм найбільше схильний до ризику інфікування та найповільніше протидіє стрептококку.

Читайте також:

Поширити в Соціальних Мережах:
No comments yet.

Напишіть відгук