Розвиток Особистості І Самосвідомості Дітей З Порушеним Слухом

Розвиток особистості і самосвідомості дитини з порушеним слухом протікає в умовах порушеного спілкування з оточуючими, уповільненої сприйняття інформації, що надходить, часткової або повної неможливості перейняти соціальний досвід інших людей.

Особистість являє собою результат процесів суспільного, історичного і онтогенетичного розвитку, єдину цілісну систему психічних процесів людини, яка надає його поведінки стійкість. Основу особистості складають відношення людини до світу і здійснювана ним діяльність.

Серед внутрішніх систем регуляції особистості виділяють:

• самосвідомість, яке включає в себе образ власного «Я», Я-концепцію, самооцінку і рівень домагань;
• мотиваційну сферу - потреби, інтереси, спрямованість.

Розвиток самосвідомості нормально чує дитини

У нормально чують розвиток самосвідомості визначається їх соціальним досвідом і здатністю переймати досвід дорослих. У своєму розвитку самосвідомість нормально чує дитини проходить наступні стадії.

• Усвідомлення своєї тотожності, відділення себе від інших настає приблизно до 11-12 місяців.
• Усвідомлення себе як окремого діяча відбувається приблизно у віці 3 років.
• Усвідомлення власних психічних процесів і здатності управління ними - до молодшого шкільного віку.
• У період юності відбувається усвідомлення моральних цінностей, моральних норм, гуманного ставлення до людини.

Розвиток самосвідомості глухонімого дитини

Дитина, що має порушення слуху, в перші два роки життя виявляється в скрутному становищі по відношенню до людей, його оточуючим, і насправді в цілому. Порушення спілкування ускладнює формування самосвідомості та інших особистісних утворень, ізолюючи його від суспільства. На ранніх етапах розвитку при оцінці себе як такого дитина користується ціннісним рядом і оцінками його батьків, вони ж служать еталоном для оцінки інших людей і явищ. Надалі на формування самооцінки і самосвідомість дитини суттєвий вплив починають надавати педагоги шкіл для глухих і слабочуючих дітей, однолітки.

Становлення першого етапу розвитку самосвідомості глухонімих дітей відбувається дещо пізніше, ніж у нормально чуючих дітей. Діти з порушенням слуху починають відокремлювати себе від інших дітей і виділяти якості інших людей приблизно до 1,5 років. У цей період дитина може показувати частини свого тіла, вказувати пальцем на себе і батьків, а також показувати схожі частини тіла як на собі, так і на батьків або ляльках.

У дитини з порушеним слухом сильно відстає в розвитку предметна діяльність, він пізніше починає усвідомлювати себе як діяча. Уповільнення в формуванні пізнавальних процесів і емоцій призводить до більш пізнього настання наступних етапів формування особистості і самосвідомості.

формування самооцінки

формування самооцінки - складний процес, що складається з ряду етапів і закономірностей. На кожному етапі дитина займає те чи інше місце в суспільстві, а значить, і самооцінка залежить від ступені, на якій знаходиться розвивається особистість. На кожному етапі формування особистості самооцінка буде залежати не тільки від ставлення дитини до себе і ставлення до нього інших, але і від тих вимог і очікуваної поведінки, яке пред'являє до нього суспільство, зокрема ті чи інші його інститути, наприклад сім'я, дитячий садок, школа і т.п.

Самооцінка лежить в основі будь-якої діяльності, впливає на процеси саморегуляції, визначає рівень домагань і ступінь розвитку міжособистісних відносин.

Психологічні дослідження показують, що процес формування самооцінки у глухих і слабочуючих дітей проходить ті ж стадії, що і у дітей з нормальним слухом, тільки з затримкою на 2-3 роки.

Від самооцінки залежать відносини людини з оточуючими його людьми, ставлення до успіхів і невдач, а значить, і до діяльності в цілому.

Самооцінка визначає відсоток ефективності праці, від неї залежить рівень домагань, ступінь труднощі тих завдань, які перед собою ставить людина. Розбіжність між можливим і досяжним веде до зниження рівня самооцінки, впливаючи тим самим на її адекватність. Самооцінка також впливає на сприйняття людиною діяльності інших людей.

Чим старшою стає дитина, тим сильніше змінюються його самооцінка і рівень домагань. З року в рік діти починають оцінювати себе більш адекватно, проте на різних етапах розвитку формування адекватної самооцінки і ступеня домагань вимагає корекції з боку дорослих. Діти з будь-якими фізичними порушеннями, в тому числі і з порушеним слухом, мають спочатку неадекватну самооцінку, яка визначається ними самими виразами на кшталт «я не такий, як всі інші діти» або виразами батьків «ти це сам не зробиш і краще не берися», так і словами «я кращий» або «моя дитина один такий на Землі».

Чим краще сформовано самосприйняття у дитини з порушеним слухом, тим легше йому буде увійти в суспільство і бути його повноправним членом.