Рак нирки

Рак нирки або нирково-клітинний рак - онкологічне захворювання, найбільш часто вражає людей у віковому проміжку від 55 до 60 років. Серед усіх злоякісних новоутворень, по рівню захворюваності дана хвороба посідає десяте місце.

Однозначних відповідей на питання про причини виникнення даного онкологічного захворювання на сьогоднішній день немає. Існували припущення про те, що люди, задіяні у виробництві анілінових барвників (при їх виробництві утворюються канцерогени) піддаються набагато більш високому ризику розвитку цієї хвороби. Ці ж канцерогени вважаються пусковим механізмом розвитку раку сечового міхура. До групи підвищеного ризику відносять пацієнтів із захворюванням Хиппеля-Ліндау, людей з набутими кістами, полікістозом і підковоподібними нирками.

До основних факторів, що сприяють розвитку раку нирки відносять:

• Вік і стать. У чоловіків дана патологія спостерігається в два рази частіше, причому захворюваність досягає свого максимуму к сімдесяти рокам.
• Ожиріння. В результаті численних досліджень було підтверджено, що на можливий розвиток раку нирки впливає надмірна маса тіла.
• Куріння. Куріння тютюну є доведеним чинником ризику розвитку всіх злоякісних новоутворень. У курців (як чоловіків, так і жінок) ризик появи пухлини нирки, порівняно з некурящими людьми, зростає з 30 до 60%.
• Артеріальна гіпертензія.
• Захворювання нирок. Було відмічено підвищення ризику розвитку нирково-клітинного раку у хворих з термінальною стадією ХНН (хронічна ниркова недостатність).
• Сечогінні лікарські препарати. Деякі дослідники пов'язують появу даної онкології з використанням діуретичних препаратів.
• Цукровий діабет. Було відзначено збільшення захворюваності на рак нирки у людей, хворих на діабет.
• Харчування. На думку більшості дослідників , вживання фруктів і овочів значно знижує ризик розвитку даної злоякісної пухлини.

Рак нирки метастазує лімфогенним і гематогенним шляхом. На момент встановлення діагнозу у кожного четвертого пацієнта виявляються метастази. Строк життя таких хворих становить не більше одного року і лише близько десяти відсотків переживають два роки. Десь у 30-50% пацієнтів, після проведеної нефректомії, розвиваються метахронні метастази. Прогноз у таких хворих трохи ліпший, проте п'ятирічне виживання у них не перевищує дев'яти відсотків.

Типи раку нирки

Найбільш поширеним типом даного злоякісного новоутворення є нирково-клітинна карцинома або нирково-клітинний рак, що зачіпає частину нирки, яка називається ниркова паренхіма.

Перехідно-клітинний рак нирки в більшості випадків захоплює частину нирки, яка називається ниркова балія.

Найбільш поширеною формою ракового ураження нирки у дітей є пухлина Вільямса, яка зачіпає всю нирку.

Симптоми

На початкових стадіях дане захворювання протікає безсимптомно і виявляється зовсім випадково при комп'ютерному або ультразвуковому дослідженні з приводу наявності інших захворювань. Внаслідок цього класична тріада симптомів, яка описується у хворих на рак нирки (пальпована пухлина, кров у сечі, больові відчуття в поперековій області), на сьогоднішній день зустрічається вкрай рідко.

Найбільш поширеним симптомом є кров у сечі (гематурія), яка з'являється постійно або періодично і при масивній кровотечі може проявлятися у вигляді згустків. При здавлювані або проростанні пухлиною навколишніх тканин і при нирковій коліці виникають больові відчуття в животі і попереку. Наявність гострого болю може бути викликане крововиливом в пухлину або внаслідок її розриву з подальшим формуванням заочеревинної гематоми. Третім місцевим симптомом раку нирки є пухлина, яку можна промацати (на момент встановлення діагнозу присутній у кожного шостого хворого).

На пізніх стадіях перебігу захворювання, пухлина починає промацуватися через передню черевну стінку, розширюються підшкірні вени живота, з'являються набряки ніг, у чоловіків розширюються вени сім'яного канатика (варикоцеле), спостерігається тромбоз вен нижніх кінцівок, слабкість, втрата апетиту і схуднення.

Стадії раку нирки

Стадія 1 - пухлина не поширюється за межі нирки.

Стадія 2 - пухлина залишається в межах ниркової фасції, однак проростає ниркову капсулу.

Стадія 3 - пухлина метастазує в лімфатичні вузли ниркової пазухи, або проростає нижню порожнисту або ниркові вени.

Стадія 4 - пухлина має віддалені метастази або проростає сусідні органи (крім надниркових залоз).

Діагностика

У разі появи крові в сечі необхідна негайна консультація уролога, який призначить проведення необхідного в цих випадках обстеження (УЗД сечостатевих органів, аналізи сечі і крові).

УЗД (ультразвукове дослідження) нирок є першорядним методом обстеження при появі макрогеметурії. Дуже часто злоякісне новоутворення нирки виявляється саме при цьому дослідженні, яке виконується з приводу іншого захворювання. Істотними недоліками ультразвукового дослідження є залежність отриманих результатів від кваліфікації лікаря і недостатня візуалізація у людей з надмірною масою тіла. При виявленні малих за розміром (до трьох сантиметрів) пухлин також виникають певні труднощі.

У разі підозри на наявність у людини новоутворення нирки , показано проведення додаткового обстеження.

Екскреторна урографія (після введення внутрішньовенно контрастної речовини проводиться рентгенологічне дослідження) застосовується для оцінки функції нирок та діагностики можливих пухлин. Після появи магнітно-резонансних і комп'ютерних томографів, цінність даного дослідження істотно знизилася, тому що нові діагностичні методи дозволяють виявити пухлину нирки практично будь-якого розміру, встановити її поширеність і функцію здорової та ураженої нирки.

Обов'язковою умовою обстеження пацієнта з підозрою на ракову пухлину нирки є проведення рентгенографії грудної клітини, кісток таза і легенів. У разі підозри на метастатичне ураження кісток, показано проведення радіонуклідного сканування кісток, що дозволяє уточнити наявність метастатичного ураження.

Диференційований діагноз проводять із запальними інфільтратами (абсцес, пієлонефрит), доброякісними пухлинами (онкоцитома, ангаоміоліпома, аденома), кістами, первинними злоякісними пухлинами нирки (нефробластома, лімфома, саркома).

Лікування раку нирки

Найпоширенішим методом лікування раку нирки є хірургічне втручання, яке проводиться у всіх можливих випадках. Операція полягає в усунені нирки, навколишньої жирової клітковини і сечоводу (радикальна нефректомія).

На даний момент розроблені й успішно застосовуються органозберігальні операції при раковому ураженні нирки. Вони проводяться на ранніх стадіях розвитку пухлини, у разі неможливості з якоїсь причини усунення самої нирки. Такі оперативні втручання полягають в усунені тільки частини нирки і як показують дослідження, органозберігальні операції мало чим відрізняються від нефректомії. Єдиним істотним недоліком у проведенні даних операцій є високий ризик подальшого розвитку місцевого рецидиву.

Після проведення радикальної нефректомії, у хворих 1 стадії п'ятирічна виживаність складає близько 75%. У разі поразки пухлиною порожнистої вени (2 стадія) п'ятирічна виживаність складає близько 45%. Якщо в процес була залучена ниркова вена (2 стадія), п'ятирічна виживаність складає близько 55%. При залученні в процес навколишньої жирової клітковини (3 стадія) п'ятирічна виживаність близько 75%. У разі ураження регіональних лімфатичних вузлів (3-4 стадії) п'ятирічна виживаність коливається від 5 до 18%. При проростанні пухлиною сусідніх органів і віддаленому метастазуванні п'ятирічна виживаність менше 5%.

Променева терапія як самостійний метод лікування даного злоякісного новоутворення, зважаючи на неефективність, також застосовується, але лише для запобігання подальшій прогресії, зменшення болю, запобігання та стабілізації патологічних переломів.