1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (Поки немає голосів, будьте першими!)
Loading...

Лікування Зубів У Людей Похилого


За висновком експертів ВООЗ, до 2005 року більше 1 млрд людей переступило 60-річний рубіж. При цьому тільки в будинках для людей похилого віку в Німеччині 2000 року проживали 1,56 млн осіб похилого та старечого віку, що склало 4,5% від усього населення в цілому. За даними соціологічних досліджень, проведених в США, до 2030 р кількість осіб старше 65 років перевищить нинішній показник в 2 рази.

В Україні до 2012 року кількість пенсіонерів перевищить рівень в 25% - це більше 38 млн осіб (тобто складе чверть населення країни). В даний час поняття «старіння» визначають як природний результат дії всіх процесів, що ведуть до зниження здатності до адаптації.

На старіння реагують всі органи і системи організму: відбувається їх руйнування з одного боку і пристосування до нових умов існування і життєдіяльності з іншого. З віком звужується діапазон адаптаційно-пристосувальних механізмів (біологічних і соціальних): утруднене пристосування літньої людини до темпу життя, знижується стійкість до стресів.

У віковій групі 75 років більш ніж у 50% є поєднання трьох і більше хронічних захворювань, що привертають до множинних фізичним, психічним і соціальним проблемам.

Що стосується стоматологічної допомоги пацієнтам похилого та старечого віку, то її ефективність залежить від нерозривно пов'язаних наступних блоків і проблем.

Взаємозв'язок соматичної і стоматологічної патології у людей похилого і старечого віку широко обговорюється в літературі. У середньому при обстеженні пацієнтів похилого і старечого віку визначається 3-5 захворювань. Перебіг патологічних і адаптаційних процесів в роті у осіб геріатричного віку, обтяжених хронічними захворюваннями внутрішніх органів, і особливо їх поєднанням - коморбідних, вивчено недостатньо. Ця обставина робить проблему ефективності та якості стоматологічного лікування пацієнтів похилого і старечого віку особливо актуальною.

Коморбідні стану у пацієнтів похилого та старечого віку не тільки істотно впливають на стан здоров'я організму в цілому і органів і тканин рота зокрема, а й визначають прогноз при стоматологічному лікуванні.

Незнання поняття коморбидности лікарем-стоматологом може привести до серйозних лікарських помилок, що викликають ятрогенні захворювання на всіх етапах лікування, а також істотно впливає на його довгострокові результати.

Обтяжливі стоматологічну патологію системні соматичні захворювання часто зводять нанівець копітку роботу стоматологів-хірургів, ортопедів, терапевтів та інших суміжних профільних фахівців.

Однак настільки поширена за радянських часів диспансеризація рідко використовується зараз лікарями-стоматологами, ефективність і дієвість її останнім часом знизилася, менше частка в практичній роботі.

Особливо страждають в даному аспекті стоматологічні пацієнти, обтяжені системної соматичною патологією, що накладає несприятливий відбиток на клінічний перебіг і лікування карієсу зубів, пульпіту, періодонтиту, захворювань пародонту, скронево-нижньощелепного суглоба. Сприяють цьому і відсутність чітко розроблених критеріїв, термінів, кратності диспансеризації, оцінок її ефективності, а також відсутність у лікарів-стоматологів спеціальних знань в частині клініки і діагностики соматичної патології.

Більш 64,2% обстежених пацієнтів старше 60 років страждають повною втратою зубів, у 50% обстежуваних пацієнтів спостерігаються порушення при пережовуванні їжі, більше 70% не задоволені станом порожнини рота і відчувають дискомфорт у повсякденному житті.

Тобто серед стоматологічних патологій перше місце у пацієнтів похилого та старечого віку займає втрата зубів з подальшими функціональними порушеннями в зубощелепної системі за умови відсутності своєчасної допомоги з боку лікарів-стоматологів.

У пацієнтів старших вікових груп відзначаються нерівномірна атрофія верхньої і нижньої щелепи, порушення прикусу, є характерні зміни індексу КПУ, зменшується обсяг рота, відбувається атрофія мімічної і жувальної мускулатури, а також зміна положення і стану СНЩС. Активне і різнобічне вивчення проблеми забезпечення якісної стоматологічної допомогою пацієнтів похилого і старечого віку як за кордоном, так і в Україні дає підставу для виділення спеціального розділу сучасної стоматології - геронтостоматологія.

Аналіз стану літніх людей в Україні за соціально-демографічними і економічними показниками дозволяє констатувати їх незадоволеність станом власного здоров'я, в тому числі і стоматологічного, малозабезпеченість, самотність і, як результат, соціальну дезадаптацію.

У сформованих соціально-економічних умовах, потреби і потреби пацієнтів похилого і старечого віку не в повній мірі враховуються державою. Послуги приватних стоматологічних клінік, як правило, малодоступні. У державному та муніципальному секторах сучасної системи охорони здоров'я немає достатньої економічної мотивації у лікарів-стоматологів в наданні допомоги даному контингенту, а діюча система ОМС не забезпечує вирішення стоматологічних проблем і не створює достатню економічну мотивацію лікарів-стоматологів, зайнятих в системі державної охорони здоров'я в наданні якісних, індивідуально адаптованих послуг пацієнтам цієї групи.

Фактично політика останніх років призвела до дискримінації більше 1/4 населення нашої країни в частині отримання стоматологічної допомоги, особливо високотехнологічних методик профілактики та лікування стоматологічних захворювань. Відсутність державного регулювання даного напрямку стало причиною значного відставання вітчизняної геронтостоматологіі від діючих програм надання стоматологічної допомоги геріатричним пацієнтам в інших розвинених країнах, де для комплексного, адекватного і максимально ефективного вирішення проблем пацієнтів похилого та старечого віку в співфінансуванні спеціальних програм беруть участь як приватні, так і державні фонди і страхові компанії, муніципальні органи влади.

Існуючий фінансовий провал, особливо відчутний при хірургічному та ортопедичному лікуванні, змінив істотно як структуру стоматологічної захворюваності серед пацієнтів похилого і старечого віку, так і різко обмежив саму можливість отримання якісної та кваліфікованої допомоги лікаря-стоматолога (терапевта, хірурга, ортопеда). При всій очевидності зв'язку між старінням і дезадаптацією зубо-щелепної системи, геріатричний контингент, постійно збільшуючись, має все менше можливостей скористатися своїм конституційним правом на отримання доступної, а іноді і безкоштовної медичної допомоги, тобто на сьогоднішній день відсутня державна стоматологічна політика, що стосується такого численного і соціально значимого контингенту, як люди похилого віку та люди похилого віку.

Необходімоcть підвищення уваги до цієї проблематики зумовлює створення нових освітніх програм для лікарів-стоматологів, виділення геронтостоматологіі в окрему дисципліну і створення спеціалізованих програм з даної спеціальності.

В даний час цей розділ представляється малоперспективним і непривабливим з фінансової точки зору. Ситуація, що склалася може бути змінена при створенні нової стратегії державного фінансування програм з профілактики та лікування стоматологічних захворювань у пацієнтів похилого та старечого віку з допомогою вдосконалення програм навчання по геронтостоматологіі для лікарів стоматологів-хірургів, підвищення компетенції в частині клініки і діагностики соматичної патології, вдосконалення моделей взаємодії лікарів-стоматологів з фахівцями загальномедичного профілю.

У зв'язку з вищесказаним стає очевидною актуальність, а також велике теоретичне і науково-практичне значення, соціальна значимість створення доктрини розвитку геронтостоматологіі, зокрема що стосується потребу, обсягу надання, ефективності та перспектив впровадження екстреної та планової хірургічної стоматологічної допомоги пацієнтам похилого та старечого віку на основі міждисциплінарного підходу і інтегрування геронтостоматологіі в державну систему фінансування.

Читайте також:

Поширити в Соціальних Мережах:
No comments yet.

Напишіть відгук